Правила музикотерапії

Правила застосування музикотерапії

(за адаптованими методиками В. Петрушина)

1.      З метою ефективного впливу, перш за все, необхідно налаштувати і підготувати клас до зустрічі з музикою: учням потрібно зручно сісти, розслабитись і зосередитись на уважному сприйманні музики, не відволікаючись при цьому на будь-які другорядні справи.

2.      Створити установку на «музичні переживання» і готовність учнів «на переключення із зовнішнього сприйняття на внутрішнє» під впливом музичного твору.

3.      На одному занятті використовувати не більше трьох музичних творів або закінчених музичних тем, що застосовуються відповідно до «емоційного портрету класу»: перший музичний твір має сформувати певну атмосферу заняття( з метою налагодження контакту з учнями); другий – динамічний за змістом, має стимулювати емоційний стан і спрямовувати на комунікацію між учнями; третій - заспокійливий або енергійний, має знімати напругу, створювати атмосферу спокою або надавати заряд бадьорості, мажорності, оптимізму.

4.      Підібрати «правильну» музику для релаксації як метод самодопомоги. Це можуть бути звуки природи чи спеціальна музика, зокрема класична.

5.      Граючи на елементарних музичних інструментах група або клас поступово включаються у єдиний колектив, що важливо для створення взаємодовіри і взаємоповаги.

6.      Такий вид музикотерапії як інструментальна, вокальна, рухова імпровізація, дозволить учням виражати свої спонтанні почуття. Головним тут є природність і зіткнення з власним «Я» через музичні звуки. При співі як частини музикотерапії важливо чути себе, відчувати власну наповненість через «уявлення себе частинкою моря, що у спокійному стані, яке заповнює вас зсередини» (В. Завялов). У співі задіяні не тільки голосові зв’язки, але й вся внутрішня сутність. Починати можна з мовчання, зосередження на своєму внутрішньому голосі, потім тихесенько співати про себе і тільки згодом дати звуку пролитися… Важливо не оцінювати рівень виконання, не слухати себе вухами, а слухати внутрішнім слухом.

7.      Прослуховування музики, заздалегідь підібраної і придатної для конкретних випадків, як метод естетично-емоційного споглядання, з наступним її обговоренням у групі, має додатковий соціально-психологічний ефект, сприяє музичному тренінгу чутливості для вироблення здатності бачити відлуння життя в музиці.

Підсилити ефект музикотерапії можна за допомогою ароматерапії, дихальних і рухових вправ, залучення живопису, поезії, танцю, кольоротерапії. Вільне малювання під певну музику допомагає виразити почуття через малюнок, танець – рухами, аромати трав допоможуть оздоровитись, а поетичне і колірне сприйняття набагато підсилить вплив музики на психофізичний стан дитини. Дуже важливо щоб музичний твір подобався учням, сприймався ними, тільки в цьому випадку музикотерапія «запрацює» і принесе позитивні результати.