Використання елементів музикотерапії у позаурочній діяльності
Реформування національної системи освіти в Україні передбачає оновлення підходів до виховання школярів загальноосвітньої школи, спрямованих на подолання кризи освіти, що проявляється передусім у невідповідності знань учнів запитам особистості, суспільним потребам та світовим стандартам, у знеціненні соціального престижу освіченості та інтелектуальної діяльності. Нові важливі завдання освіти, визначені Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХІ століття)”, Законами України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, зорієнтовані на гуманізацію, гуманітаризацію навчально-виховного процесу, на всебічний розвиток учнівської молоді.
Очевидним сьогодні є те, що педагогічна наука знаходиться у стані переосмислення духовних та художніх цінностей, які були створені впродовж усього історичного розвитку людства. Як в історії нашої країни, так і в усьому світі вчених цікавить розвиток теорії і практики виховання підростаючого покоління засобами мистецтва. Умовою подальшого розвитку теорії художнього виховання в школах України є історико-педагогічний аналіз ідей і концепцій на всіх етапах розвитку школи й педагогічної науки.
Останнім часом зростає увага до виховання школярів засобами мистецтва з боку творчих спілок, засобів масової інформації. Значний вплив на учнів має науково-технічний прогрес, завдяки якому з’являються нові стилі і напрями в усіх видах мистецтва: музичного, образотворчого, театрального, хореографічного та екранного. Все це має велике значення для формування культурно-мистецьких цінностей підростаючого покоління, у зв‘язку із змінами в уявленні про виховання школярів засобами мистецтва в умовах підвищення рівня національної свідомості.
Мета досвіду полягає в теоретичному обґрунтуванні сутності музикотерапевтичного підходу в інтерактивному навчанні. Останнім часом методи музикотерапії активно застосовують у педагогіці як: засіб збереження психічного здоров’я дітей і профілактики емоційно стресових станів; один із шляхів соціалізації та подолання комунікативних проблем; механізм стабілізації функціонального стану учнів. Крім цього, розроблена цілісна організаційно-методична система підготовки вчителів до застосування естетотерапії в педагогічній практиці.
Відповідно до мети визначені такі основні задачі дослідження:
– висвітлити генезис процесу виховання підростаючого покоління засобами мистецтва;
– показати процес формування компетентностей учнів у сфері музичного мистецтва;
– розкрити форми і методи виховання школярів засобами мистецтва у позаурочній діяльності;
– обґрунтувати необхідність творчого застосування ідей та досвіду використання елементів музикотерапії в сучасній школі.
Об’єкт дослідження – організація позакласної роботи з використанням сучасних методик музикотерапії.
Предмет дослідження – виховання школярів засобами мистецтва у практичній діяльності.
Методи дослідження: практичні, теоретичні (перехід від абстрактного до конкретного, поєднання аналізу, синтезу, порівняння) та емпіричні (бесіди з колегами та учнями щодо виховання школярів засобами мистецтва);
– вивчення практики втілення новітніх технологій, поглядів у сфері психології;
– узагальнення і систематизація одержаних фактичних даних, оцінювання педагогічного та культурно-мистецького досвіду на різних етапах історичного розвитку шкільництва.
Наукова новизна одержаних результатів. У дослідженні вперше розкривається система виховання школярів засобами мистецтва з використанням елементів музикотерапії та подається науково-практичне розв‘язання цієї актуальної освітньо-виховної проблеми.
Розширено висвітлення форм і методів виховання школярів засобами мистецтва у сучасній шкільній практиці.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає:
а) у можливості використанні його результатів у навчально-виховному процесі сучасної загальноосвітньої школи;
б) результати дослідження можуть бути використані педагогами, психологами, мистецтвознавцями, вихователями дошкільних закладів, вчителями молодших класів, викладачами гуманітарних та мистецьких дисциплін в середніх і старших класах;
г) у можливості творчого застосування фактичного матеріалу, основних положень і висновків дослідження.
Основний зміст
Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних методів розвитку творчих здібностей учнів на уроках в школі та у позаурочній діяльності. Доведено, що музика завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає хворим звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту, тривожності; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто позитивно впливати на психічне здоров'я особистості. Цілющий вплив музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами пояснювалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією зачаровуючих звуків музики.
Психотерапевти виділяють чотири основних напрями дії музикотерапії: емоційне активування в ході вербальної психотерапії; розвиток навичок міжособистісного спілкування (комунікативних функцій і можливостей); регулюючий вплив на психовегетативні процеси; підвищення естетичних потреб. У якості механізмів психотерапевтичного впливу музики вказують катарсис, емоційну розрядку, регулювання емоційного стану, полегшення усвідомлення власних переживань, конфронтацію з життєвими проблемами, підвищення соціальної активності, надбання нових засобів емоційної експресії, полегшення формування нових відношень і установок. Розрізняють основні форми музикотерапії: рецептивну, активну й інтегративну. Рецептивна(пасивна) полягає в тому, що учасник займає позицію простого слухача, сприймаючи різноманітні музичні композиції чи звуки. Вона існує в трьох формах: комунікативній (спільне прослуховування музики, спрямоване на підтримку взаємних контактів порозуміння і довіри), реактивній (спрямованої на досягнення катарсису) і регулятивній (зниження нервово-психічної напруги).
Активна музикотерапія представляє собою терапевтично спрямовану, активну музичну діяльність: відтворення, фантазування, імпровізацію за допомогою голосу й обраних музичних інструментів. Широко використовуються в музикотерапії інструментальна імпровізація та групова терапія співом. Під інструментальною імпровізацією розуміють дію груп, які використовують для самореалізації різні музичні інструменти, наприклад, піаніно, скрипку, гітару, флейту та ін.. Музично-невербальні дії у рамках імпровізації на інструментах становлять, по-перше, вільну гру для себе; по-друге, музичну гру за певними правилами, які на невербальному рівні можуть бути терапевтичними; по-третє, тематичну гру, терапевтична ефективність якої лежить у відображенні специфічного індивідуального типу поведінки та його корекції.
Групова терапія співом є методом музичної терапії, під яким слід розуміти активну дію у вигляді співу в рамках групи учасників. Ознаки цієї активності такі: загальні дії, спрямовані на самих осіб, які беруть участь у цій діяльності, а не на іншу групу учасників; спів як форма загальної дії, що не потребує художньої інтерпретації, а стосується творчого вираження і переживання без урахування естетичних чинників; спів не є самоціллю, а засобом самореалізації. До методів активної музичної терапії окрім інструментальної імпровізації та керованої групової терапії співом, можна віднести рухову імпровізацію під «класичну» музику (метод пластичного інтонування) та танцювальну групову терапію. У цьому випадку музикотерапія вже набуває інтегративної форми. При груповій танцювальній музичній терапії застосовуються усі можливі види танцю. Цей процес вимагає від кожного учасника орієнтації на загальні явища групи та різні рухові процеси. Мета цього методу полягає в емоційній релаксації, активізації ігрових контактів і розвитку естетичних потреб.
Інтегративна музикотерапія поєднує психотерапевтичний вплив музики та інших видів мистецтва: малювання під музику (слухаємо-малюємо); музично-ритмічні ігри; пантоміма, пластична драматизація під музику; складання віршів, оповідань, зображення малюнків після прослуховування музики; застосування прийомів казкотерапії.
Важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров'я людини на ранніх етапах її життя. Адже музика здатна допомагати молодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором ціннісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з музичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почутим. Отож необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.
Як довели вчені-психологи, систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам'ять, аналітичні здібності, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи. В більшості передових європейських країн уроки музики, спів, гра на музичних інструментах належать до обов'язкового елементу виховання, оскільки музика має ефективний емоційний вплив на дитину. Крім того, під час слухання музики регулюються фізіологічні процеси в організмі, стимулюється м'язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовленева та рухова активність. Впливає музичне мистецтво і на психіку, соматику, душевний стан людини, що стало основою виникнення музикотерапії. Музикотерапія складається з творчої та рецептивної діяльності, яка пов'язана зі сферою емоційних, етичних і естетичних відчуттів, пізнанням та спрямованістю інтересів особистості.
Крім універсальних якостей музичне мистецтво має специфічні унікальні можливості цілеспрямованого впливу в бажаному напрямі.
Такі коригуючі профілактичні особливості музики базуються не лише на вербальному, багатоплановому за формою емоційному впливі на особу, а й впливають конкретно з її першоелементів - ритму, гармонії, які проникають у глибини психіки.
Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого — це процес пізнання уявного художнього змісту в музичній матерії. Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне "я". В свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі. Музичний твір — це сукупність естетичної інформації, яку надає композитор.
Музика часто передає такі відтінки почуттів і переживань, які важко висловити словами. Олександр Сєров справедливо помітив: "Якби все, що відбувається в душі людини, можна було передати словами, на світі не було б музики". В свою чергу мова музики зрозуміла кожній людині.
Сприйняття музики, як і інших творів мистецтва, майже завжди несе в собі певний елемент суб'єктивізму, адже кожна конкретна людина має свою індивідуальність, свій власний життєвий досвід, свої індивідуальні особливості розвитку психічних функцій пізнавальної та емоційної сфер. Світ музики може стати або не стати надбанням особистості. Тільки духовно-практична діяльність особистості - це початковий етап життєвої спіралі для музично-естетичного буття суб'єкту.
Результати проведеного дослідження дають підставу для таких висновків:
Формування естетичного смаку учнів у процесі вивчення художньо-естетичних дисциплін передбачається як процес самовираження при активному взаємозв’язку чуттєвого і логічного в пізнавальній творчій діяльності. Успіх цього процесу залежить від певних факторів: від інтелектуального багатства шкільного життя; від змісту навчальних програм художньо-естетичного спрямування й організації розумової праці на уроках і в позаурочний час (через гуманітарні науки дається вміння діалектично мислити і давати правильну оцінку історичним подіям і фактам; через літературний матеріал, пісенний та музичний фольклор, засоби музичного мистецтва, образотворчого, театрального, хореографічного, екранного); від духовного багатства самого вчителя, його ерудиції, культури, прагнення і вміння пов’язувати будь-який матеріал із завданнями художньо-естетичного виховання з метою комплексного впливу на свідомість, почуття і поведінку учня.
Немає коментарів:
Дописати коментар